Безымянный 15594

Інколи я задумуюсь над тим, яким є моє місце у моєму житті. Дурне запитання, чи не так? А от мені так не здається, принаймні якійсь моїй частині. Чи часто я роблю те, чого я дійсно хочу і чого я насправді прагну? На ці питання знаходжу залежно від настрою різні відповіді. Скільки всього ми робимо лиш для того, щоб відповідати якимось нормам, виконати так званий «соціальний обовязок», а чи робить це нас щасливими, чи приносить справжню радість. Чесно кажучи, я вже забула, коли раділа по справжньому в останній раз. Мені часто буває весело, але я вже давно не відчувала такого простого відчуття з дитинства, коли ти радієш і не більше, ні про що не думаєш, коли тебе повністю поглинає таке просте відчуття аж до «поросячого визгу»…

Людина формує суспільство і по суті суспільство формує людину, точніше її спосіб життя.  З самого малечку тобі втовкмачується «что такое хорошо и что такое плохо». Що є дійсно чим вирішувати вже тільки тобі, але от спосіб мислення вже нав’язаний, в школі починають також прививати стандартні методи, як треба вирішити ту чи іншу задачу, правила за якими треба діяти, якусь творчу ініціативу розвивати невигідно, бо це потребує додаткових затрат. Але все-таки були вчителі, які намагалися заставити мислити нестандартно, але дотримуючись стандартних вимог. Честь їм і хвала. Але їх небагато(точніше одиниці) і достукалися вони не до всіх.

Зараз навчаюся в університеті і я просто тупію… Вся система побудована так, щоб лиш би відстрілятися, немає стимулу до пізнання чогось нового, і взагалі робити таким чином нічого не хочеться. От так от страшно жити. Хоча є звісно цікаві «прєподи», але знову-таки їх небагато, але от у них і хочеться щось робити. А коли тобі просто начитують лекцію з книжки літературними словами, і то роблячи дуже грубі помилки, і ці помилки нав’язують тобі, як правду… то хочеться кричати. І цікаво, які дурні пишуть ці книжки, коли варто просто заглянути в шкільний підручник, щоб переконатися, що це не так…  навіть це простій логіці не піддається…

Навіть не знаю, хочеться послати все це далеко і на довго, але от у чому питання: «Що робити далі?»…


Смотрите также:

Вам это будет интересно!

  1. Безымянный 367