Микола Куліш «Мина Мазайло»

...
- Я бачу, я розумію, але що у вас на вокзалі робиться?
Аж скрикнула тьотя, та таким голосом, що всі, навіть і Мокій, затривожилися.
Мати з переляку перепитала:
- А що?
Тьотя
- І ви отут сидите і не знаєте?
Мазайло
- Та що таке?
Тьотя
- Не знаєте, що там робиться? Не знаєте, що там написано?
Майже всі разом:
- Ні...

Тьотя
- Не бачили, не читали? "Харків" - написано. Тільки що під'їхали до вокзалу,
дивлюсь - отакими великими літерами: "Харків". Дивлюсь - не "Харьков", а
"Харків"! Нащо, пи-таюсь, навіщо ви нам іспортілі город?
Мазайло
- А-а. Так про це ви спитайте ось у кого (на Мокія). Він знає.
Тьотя до Мокія:
- Та-ак?.. Навіщо?
Мокій
- Ах, тьотю! За нього тільки що взялись, щоб виправити, а ви вже питаєтесь -
навіщо?
Мазайло
- Чули? (До Мокія іронічно). То, може, ти й за наше прізвище візьмешся, щоб
виправити?
Мокій
- Не може, а треба! Діда нашого було прізвище Мазайло-Квач - отож треба
додати...
Мазайло за серце як навіжений. Мати зойкнула.
Баронова-Козино пальцями до вух - здригнула.
Тьотя до Мокія:
- Моко! Моко! Моко!.. Ти справді за те, щоб був не "Харьков", а "Харків"?
Мокій
-Так!
Тьотя
- І ти справді за... (бридливо) за Квача?
Баронова-Козино знову пальцями до вух, знов здригнула. Мокій, побачивши
все це:
- Так! За Квача! За три Квача! За сто Квачів! За мільйон Квачів!
Баронова-Козино мало не знепритомніла.
Мокій вбіг у свою комірку. Тоді всі, крім Улі, до тьоті:
- Ну, що тепер з ним робити? Що?
- Ах, Боже мій, що?
Мати
- Може, проклясти?
Мазайло
- Убити, кажу?
Рина
- Оженити?
А тьотя ходила Наполеоном і думала.
Мати сіла і заплакала:
- І в кого він такий удався? У кого? Здається ж, і батько, і я всякого
малоросійського слова уникали...
Рина
- Ти ж казала, що він у дядька Тараса вдався.
Мати
- Ой, хоч не згадуй. Не дай Бог, оце трапився б ще він...
Задзвонив дзвоник. Вийшла Рина.
Вернулась бліда, перелякана:
- Дядько Тарас приїхав...
Мати й Мазайло з жахом:
- Що?
- Не пускай його! Скажи - нас нема!.. Нас арештовано!
Дядько Тарас на дверях:
- А де у вас тут витерти ноги?
Всім як заціпило.
Тарас
- Чи, може, й ви мене не розумієте, як ті у трамваї... Тільки й слави, що на
вокзалі "Харків" написано, а спитаєшся по-нашому, всяке на тебе очі дере...
Всяке тобі штокає, какає,- приступу немає. Здрастуйте, чи що! ...

http://library.org.ua/classic/kulish1.html










































































Смотрите также:

No related posts.