і справді, а хто Лідер?…

і справді, а хто Лідер?…

до політиків я особисто ставлюсь дуже обережно.
життя переконало (і не раз), що не все те золото, що блищить.
тому завжди намагаюсь при оцінці того чи іншого політика виробити власне ставлення, відходячи від стереотипів та критично аналізуючи як пропаганду, так і реальні вчинки діяча та його команди.

вчора на сторінках жж френда  [info]ripnyk розгорнулась дискусія під промовистим заголовком "А крім Тимошенко - хто?" (http://ripnyk.livejournal.com/41804.html?view=156748#t156748), основним питанням якої було обговорення майбутнього лідера української політики.

прочитала я коментарі і замислилась.
от ми зараз активно протестуємо, обурюємось, виробляємо якісь стратегії (протидії і післядії....), але якось делікатно так обминаємо дуже важливе питання: А ХТО ВЛАСНЕ ЗМОЖЕ СТАТИ НА ЧОЛІ?...

щодо персони  Ю.Тимошенко, то вона є далеко не однозначною фігурою нашого політикуму.

 

втім, щодо ставлення до неї спостерігаю дивну річ:

з одного боку, в контексті критичного сприйняття діяльності нинішнього президента (як, втім, і попереднього, який попри всі свої чесноти чи не найбільше зробив для профанації ідей "помаранчевої коаліції" і руйнування віри в можливість щось реально змінити) - пропонована  владою популістська "інформлапша" щодо покращення життя і "України для людей" і т.п. сприймається більшістю адекватно. реальне "покращення" робить нас максимально тверезими в оцінках))))

 з іншого боку, весь безмір бруду, який свого часу було вилито з боку тих самих Ю-ка і Я-ча в контексті конкурентної боротьби та пізніше передвиборчих перегонів на Ю.Т. - більшістю і досі сприймається без критичної фільтрації...

спрацьовує якийсь незрозумілий стереотип: люди ретранслюють негативне оціночне судження АВТОМАТИЧНО, часто навіть не замислюючись, чи все насправді там так "чорно" й "кепсько"...

 більш того, останнім часом спостерігаю ще й іншу тенденцію - на фоні загальної розчарованості в політиках стає МОДНИМ не підтримувати нікого: "ось, мовляв, я такий незгодний з цим всим бардаком, що нікого не підтримую - і Я-ч, і Ю.Т. - однакові!".

така "противсіхівська" психологія свого часу дуже активно підтримувалась регіоналами, і як бачимо, недарма.... але як на мене - це позиція наляканого страуса. голова в пісок - це ще не гарантія, що вам не обпатрають зад...

щодо мого ставлення до Ю.Т., то воно більш, ніж помірковане. 
але при цьому я впевнена, що якби до влади прийшла вона, то до ТАКОГО РОЗВАЛУ, як зараз (в усіх сферах!) Україна б не була доведена...

 

 
у будь-якому разі треба мислити реально і критично. і вибирати лідера, який хоч чимось може бути кориснішим Україні.

 
щодо "Свободи" - хлопці молодці, але Тягнибок - не той рівень, що міг би реально подолати існуючий (допущений нами до влади) режим.

треба, як в перегонах, ставити на лідера, що здатен перемогти.

але чи зможе нинішня опозиція забути свої амбіційні хуторянські суперечки, об"єднавшись довкола цієї мети?

це питання...









Смотрите также:

Вам это будет интересно!

  1. Дзиндра та новітні хіпі
  2. Письмо