Вот моя знаменитая радиопьеса:))) мнения приветствуются

День прем’єри

                                                                         (радіоп’єса)

 

Звук: Чутно чайок та шум моря. Чутно гомоніння натовпу.

 

Віра:

 Товариші, прошу сюди. Прошу. Займайте всі вільні ряди окрім першого, другого і третього – ці місця для педагогів та родичів. Ну не лайтеся, місць вистачить всім. Сюди прошу.

 

Звук: Все так само чутно чайок та шум моря. Чутно гамір натовпу. Дві жінки говорять.

 

Надія Петрівна:

В кого Ви кажете сьогодні іспит?

Марина Олександрівна:

В Ілони Дніпровської. Хочу Вам сказати, що дуже здібна дівчина. Найкраща на курсі, її чекає дуже велике майбутнє в театральній режисурі.

Надія Петрівна:

Хм…цікаво. А що за вистава?

Марина Олександрівна:

«Інопланетяни» за мотивами  Фантазії Фарат’єва

Надія Петрівна:

О, цікаво. Пригадую, коли я була молодою, тільки закінчувала наш інститут, теж ставили Фарят’єва. Один хлопець – Андрій Чуйковський. Дуже гарна була вистава, але на жаль…

Марина Олександрівна:

Що? Щось трапилось?

Надія Петрівна:

Так, одразу після прем’єри, його автівка збила на смерть…

Марина Олександрівна:

О Боже, жах який!

Надія Петрівна:

Ось так в житті буває. Ну що ми стоїмо, люба? В ногах правди нема, давайте місця займати.

Чутно голос Надії:

Надія:

Надія Петрівна, Марина Олександрівна, займайте з першого по третій ряд. Будь  ласка.

Гамір по трохи счухає, чайки та шум моря чутно, але не дуже голосно, вони «на фоні».

Ілона:

Нервую. Жах! Нервую!

Неля:

Ти чого раптом? Все добре буде, ти ж найкраща учениця зі свого курсу.

Ілона:

Знаю, але все одно нервую, а що якщо щось трапиться? Актори слова забудуть. Взагалі, якесь таке відчуття погане…

Неля:

Припини, не накручуй себе. Дай руку. Ось так, дивись мені в очі. І повторюй за мною. Все буде добре.

Ілона:

Так, ти маєш рацію. Все буде добре. Дійсно, я щось себе накрутила. Хух…

Неля:

На випий!

Ілона:

Ти що, мені ще напитися не вистачало! Їй Богу, Неля ти чого?

Неля:

Та це ж заспокійливе…

Ілона:

А. Та ні, дякую. Впораюсь, я вже спокійна.

Неля:

Я бачу…

Ілона:

Я просто за батьків хвилююсь, головне щоб вони не почали сваритися, та ділити те, що вони ділять вже 10 років.

Неля:

Так вони ж розлучені?

Ілона:

Так, а поділити до сих пір не можуть…

Неля:

Так, що не можуть?

Ілона:

Якби ж вони самі знали…

Знову чутно чайок, шум моря та гомоніння натовпу. Чутно, як люди та педагоги сідають на свої місця. На місця сідають і Ілонині батьки.

Мати:

Добрий день

Батько:

День добрий

Мати:

В мене 10 місце

Батько:

В мене 11

Мати(тихо):

Отже поряд…

Батько:

Що-що? Вам пані, щось не подобається?

Мати:

Та ні, просто про констатувала факт…

Батько:

Ох яких ми розумних слів понабиралися, аж страшно!

Чутно оплески. На сцені розпочинається вистава.

Мати:

Ну все, припини. Вистава починається.

Батько:

А ти мені рота не затикай! Не маєш права! Ти нас кинула і поїхала, як виявилось за своїм коханням!

Мати:

Так, бо я покохала. Ілона мене зрозуміла.

Батько:

А мене ти спитала? Ми сім’я!

Мати:

Були! Не забувай! І чому я мала питати? Для тебе головне були твої друзі та рибалка. Тому я тобі нічого не вина! Почуття давно згасли…

Батько:

Ти кинула нас! Ти взагалі не маєш права тут знаходитись!

Хтось з аудиторії кричить: Тихше. Вистава почалася. Що за балаган?

Хтось інший з натовпу: Хто це такі? Виведіть їх звідси!

Батько (тихим голос):

Геть звідси! Тобі не місце тут! Тобі не місце у Ілониному житті, ти – зрадниця!

Мати тихо схлипує.

Батько:

Ну чого ти чекаєш? Прем’єри? Іди звідси!

Мати (заплаканим голосом):

Добре. Я піду…

На фоні лунає вистава, перешіптування натовпу, які дивляться виставу. Нарешті чутно голос Ілони.

Ілона:

Мамо! Мамо! Що трапилось!

Чутно , як Ілона біжить по камінню.

Ілона:

Мамусю, стій! Ти куди? Обережно, там скелі!

Мати:

Вибач доню, я не гідна тебе!

Ілона(майже плачучи):

Не кажи такого, це не так! Не слухай батька, не треба було його запрошувати…

Мати:

Ні, все правильно…ааа!!!

Ілона:

МАМО!!!Ні!!!!! Тримайся, давай руку! Мамусю, рідненька моя давай руку!

Мати:

Доню, я вислизую…

Ілона(істеричний крик):

МАМО!!!!

Через Ілонин крик, прорізається бридкий телефонний дзвінок. Чутно, як хтось знімає слухавку.

Ілона(сонним, але наляканим голосом):

Алло!

В слухавці чутно голос матері:

Привіт доню, вибач в мене тут форс мажор, я не зможу приїхати до тебе на прем’єру…

 

 

 

 

 

 2009

 


Смотрите также:

Вам это будет интересно!

  1. Микола Куліш «Мина Мазайло»
  2. Yandex утвердился в положении грозного лидера. Мнения респондентов.
  3. сценарий